Селище має свою цікаву історію, про яку також ішла мова. Як зазначили ведучі, населені пункти із назвою «Червоне» є у Львівській, Вінницькій, Закарпатській, Кіровоградській,Київській областях. Як стверджують історики, містечко Червоне було засноване 1624 року воєводою брест-литовським Яном Тишковичем. Пізніше його власником став граф Грохольський, який побудував палац, цукроварню, ряд побутових та житлових приміщень, складів. Коли селище придбала родина Терещенків, то вони за власні кошти замовили збільшену чавунну копію скульптурної композиції видатного французького скульптора Жермена Пілона «Три грації» і встановили її для фонтана. Видатна пам’ятка монументального мистецтва збереглася до наших днів. Розповідь ведучих - це подорож в минуле, світлі спогади про літакобудування, випробування літальних апаратів всесвітньо відомими льотчиками-випробовувачами Любов’ю Галанчиковою та Петром Нестеровим. Але чи не найбільшою гордістю чевоненців є місцевий цукровий завод, історія якого бере початок у далекому 1870 році. Про роботу підприємства, його людей розповіла присутнім голова профкому Андрійчук Т. Г. - ПАТ «Червонський цукровик» - один з найкращих цукрозаводів на Україні, - наголосила вона. - З багатьох виробничих показників ми вийшли на європейський рівень. За останні роки на заводі збудовано плавні майданчики, жомопресосушильний цех, закуплено дві потужні електробуртоукладальні машини, проведено реконструкцію в технологічній схемі. Виступаюча добрим словом згадала невтомних трудівників, які удостоєні високих нагород. Зокрема, це Скобель Л. В., Коротка Р. С., Короткий О. В., Приверенда Б. Я., Шишкін В. Б., Рак В. М., Богайчук О. Д., Ковалишин О. П., Тарновський П. Ю., Ковалюк Л. Ф., Мельник М. В. та ряд інших. Вшанували на святі й тих трудівників, які перебувають на заслуженому відпочинку: Орлика В. М., Ківгіло Н. Ф., Петровського В. І., Айбіндер Т. Ф., Сидоренко Н. Ф., Шевчук Р. С. На святковому зібранні був присутній Гребенюк В. Г., колишній секретар парткому. Завдяки його невичерпній енергії, невгамовній вдачі, ініціативі, повазі до трудівників червоненці мали змогу побачити виступи відомих артистів Раїси Кириченко, Миколи Мозгового, квартету «Явір», зустрітися з цікавими людьми - диктором центрального телебачення Ігорем Кириловим, артистом Миколою Оляліним та ін. Всі ці події червоною стрічкою вписані в історію селища та району, 90-річчя від створення якого ми відзначаємо цьогоріч. Ведучі познайомили присутніх з історією ФЗУ (фабрично-заводського училища), яке було створене у 1944 році. Нині в приміщенні колишнього навчального закладу облаштовано монастир. Є в Червоному два дошкільних навчальних заклади - «Горобинка» та «Калинка», працює філія Андрушівської школи мистецтв. Про життя в селищі, про його людей розповідали у своїх виступах селищний голова Ящук Ю. В., депутат районної ради Кирилюк О. В., ветеран праці Гребенюк В. Г. та ін. Історія розквіту Червоного нерозривно пов’язана з історією всього району. А ведучі, перегортаючи сторінки історії, розповіли, що у 1956 році в селищі відкрито універмаг, у 1967 р. - хлібозавод, куди входили сирзавод, ситроцех, бойня, ковбасний цех, підсобне господарство. У 1986 році селище було газифіковано. Це далеко не повний перелік добрих справ, які зроблені в Червоному, щоб його мешканцям жилося комфортно. На святі були присутні начальник відділу культури райдержадміністрації Білецька Г. І., директор районно будинку культури Рожко В. Ф., працівники культосвітніх закладів із сіл району. Перед учасниками урочистого зібрання виступали місцеві аматори, вихованці дитячих садочків, яких присутні зустрічали гучними оплесками.

 

26 квітня в смт. Ружин пройшла обласна нарада-семінар редакторів районних комунальних ЗМІ на тему: "Тенденції розвитку комунальних друкованих ЗМІ області. Сучасний стан і перспективи”. Із вступним словом перед присутніми виступив голова Ружинської райдержадміністрації Бондарчук В. С. Директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Басова І. В. проаналізувала роботу комунальних ЗМІ області та накреслила завдання із удосконалення інформаційної діяльності на 2013 рік. Про те, як буде відбуватися роздержавлення комунальних друкованих засобів масової інформації в Україні розповів головний редактор обласної газети "Житомирщина” Панчук Д. О. Перед редакторами виступили також начальник відділу розповсюдження періодичних видань ЖД УДППЗ "Укрпошта” Хмілевська Т. М., директор комунального книжково-газетного видавництва "Полісся” Орел В. О. та ін. Досвідом організації передплатної кампанії поділився головний редактор районної газети "Ружинська земля” Кащук В. А. Учасники наради обмінялися досвідом роботи.

18 квітня в Нехворощанській ЗОШ І-ІІІ ст. пройшов День цивільної оборони під девізом: "Знати, вміти, допомогти!”. З учнями були відпрацьовані дії у разі евакуації з приміщення школи при виникненні надзвичайної ситуації. Школярі також брали участь у годинах спілкування, тренінгах, конкурсах, вікторинах, змаганнях тощо. Учні ознайомилися із надзвичайними ситуаціями у довкіллі, із заходами безпеки та системою медико-біологічного, хімічного, радіаційного захисту населення, а також з порядком та засобами індивідуального захисту населення. Цікавою для дітей була зустріч з працівниками 36-ППП смт. Червоне Закабулою А. А. та Павлушком В. П.

 

Віктор КОРОТКИЙ,
вчитель Нехворощанської ЗОШ І-ІІІ ст.

24 квітня на базі Андрушівського професійного ліцею відбувся ІІ етап обласної олімпіади серед учнів професійно-технічних навчальних закладів з предмета «Захист Вітчизни». Олімпіада проводилася з метою розвитку творчої активності учнів, підготовки їх до захисту життя і здоров’я, забезпечення власної безпеки і безпеки людей у надзвичайних ситуаціях. В олімпіаді взяли участь 24 професійно-технічні навчальні заклади Житомирської області. Учасники конкурсу виконували тестові завдання з предмета «Захист Вітчизни», а практичний тур конкурсу включав завдання з військової топографії, основ цивільного захисту, вогневої, прикладної, фізичної, стройової підготовки, пересування на полі бою. Учні продемонстрували високий рівень знань та готовність до служби в Збройних Силах України. Вітаємо учня 101 групи Андрушівського професійного ліцею Попова Дмитра (викладач Халін О. Г.), який посів 2 місце.

 

заступник директора з навчально-виховної роботи

Ми пам’ятаємо ту весну, коли нікого не радували ні сонце, ні весняні квіти, бо скрізь, здавалося, підстерігала біда. Тоді ще ніхто не знав, чим обернеться для нас аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, після якої з’явилася Чорнобильська зона - зона відселення, де спорожніли містечка і села, спопеліли не тільки ліс і земля, а й людські душі, життя. Про це забувати не можна. - Ми пам’ятаємо про тих, хто, не думаючи про себе, в перші хвилини Чорнобильської катастрофи ліквідовували її наслідки, до кінця протистояли біді, - сказав у своєму виступі начальник служби цивільного захисту в Андрушівському районі ТУ МНС в Житомирській області М. В. Кобилинський, відкриваючи мітинг, який відбувся 26 квітня, в день Чорнобильської катастрофи, біля пам’ятного знака, що знаходиться на території Андрушівської пожежної частини. Там зібралися ліквідатори-чорнобильці, пожежники, представники громадськості, аби вшанувати учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. До підніжжя пам’ятного знака поклали вінки перший заступник голови райдержадміністрації О. А. Борисов, заступник голови районної ради В. Б. Шпаківський, представники народних депутатів, трудових колективів. Від районної організації Товариства Червоного Хреста ліквідаторам-чорнобильцям були вручені подарунки.

Уночі 9 вересня, близько 3.00, до Андрушівського райвідділу по телефону «102» надійшло повідомлення від диспетчера швидкої медичної допомоги районної лікарні про те, що на перехресті двох вулиць райцентру сталася дорожньо-транспортна пригода і є загиблий.

На місце події негайно виїхала слідчо-оперативна група райвідділу, працівники якої встановили, що водій автомобіля «Опель», рухаючись у напрямку центру м. Андрушівки, на заокругленій ділянці вулиці не впорався з керуванням і виїхав на тротуар. У цей час там знаходились двоє людей, 17-річні хлопець та дівчина, місцеві жителі. Після зіткнення, автомобіль злетів у кювет і перекинувся.
У результаті ДТП від отриманих тілесних ушкоджень хлопець загинув на місця пригоди, а дівчина отримала тяжкі травми та була досталена до реанімаційного відділення районної лікарні, нині медики намагаються врятувати її життя.
Водій автомобіля, вибравшись ззовні з салону, з місця пригоди втік. Також в машині знаходилось ще троє пасажирів, які за медичною допомогою не звертались. За їх словами, вони повертались з місцевого кафе-бару і попросили водія підвезти їх додому.
Попередньо встановлено, що керманич авто - 30-річний місцевий житель. Наразі працівники міліції розшукують його як підозрюваного у вчиненні злочину.
За даним фактом порушено кримінальну справу за ч.2 ст.286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) Кримінального кодексу України. Відповідальність за такі дії, якщо вони спричинили смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження, визначена у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Також призначено проведення відповідних автотехнічних експертиз, які допоможуть з’ясувати всі обставини та причини вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Алла Ващенко,
СЗГ УМВС України
в Житомирській області

Микола ЮРЧИШИН, спецкор «Сільських вістей».

Житомирська область. Фото Юрія Ластовини.

 

Донедавна жителі села Любимівка спали при розчинених вікнах — спека ж бо яка! Та у ніч із 1 на 2 серпня їхній сон перервав гострий запах, а точніше — ядучий сморід. Тхнуло явно якоюсь «хімією». Заплакали від того маленькі діти, закашлялися-застогнали старі люди, а також недужі: астматики, ті в кого негаразд із серцем та судинами. Одне слово, прокинулося село й так і не змогло заснути... А на світанку люди кинулися шукати джерело тих «пахощів». І швидко знайшли. «Просимо редакцію «Сільських вістей» терміново захистити громаду Любимівки Андрушівського району Житомирської області, — з таким проханням-благанням звернулися до газети через електронну пошту понад 40 небайдужих селян. — На околицю нашого населеного пункту звозять дуже токсичні отрутохімікати у негерметичній упаковці, скидають на найвищому пагорбі просто неба. Якщо негайно не вжити заходів, село не витримає — це ж справжня екологічна катастрофа!..» І ось ми на околиці Любимівки, саме там, де вивантажили небезпечний «подарунок». Туди ж зійшлося з півсотні людей, котрі вимагали вивезти його якнайдалі, і пошвидше. З’ясувалося, що на місці вже побували голова Андрушівської райдержадміністрації Борис Мазур, інші керівники району. «Заспокоювали»: це отак виконується Загальнодержавна програма поводження з небезпечними відходами. Понад 40 тонн їх мають звезти сюди з усього району, а потім (коли?) спеціальними рейсами відправити на утилізацію до Польщі. А Любимівку вибрали, бо сюди, мовляв, є під’їзні шляхи з твердим покриттям. — Проти самої держпрограми нічого не маємо, — схвильовано говорить депутат Любимівської сільської ради Сергій Циплюк. — Навпаки, її давно треба було розробити й виконувати. Бо за СРСР у тодішніх колгоспах справді накопичилося стільки високотоксичних пестицидів та гербіцидів, що вони отруювали і досі отруюють усю природу — від повітря до підземних вод і, звісно, людей та свійських тварин. Інша річ, що робити це потрібно не так, не в такий спосіб, як бачимо нині. Без відома громадян тишком-нишком звезли отруту невідомого походження, ще й упаковану абияк. Тож і смердить вона від тієї ночі самі відчуваєте як, а скільки ще смердітиме? Сьогодні ж, буквально пару годин тому, почувши про приїзд кореспондента «Сільських вістей», запакували її у великі поліетиленові мішки і обнесли стрічкою, почепивши папірця з написом «Обережно — отрута». І все. Ніякої охорони не виставили. Та ж ці мішки легко можуть проколупати чи й відкрити дітлахи, поцікавившися, що воно там таке. І отруїтись! А якщо дощ піде чи, ще гірше, — сильна злива? Вся отрута потече в річку Унава (яка, до речі, бере початок на території нашого села), у людські криниці, в місцевий ставок. — Найближчий звідси колодязь — за двісті метрів, — приєдналася до розмови ще один депутат сільради Валентина Хомич. — Тож велика ймовірність і його зараження. Ми дуже переживаємо за наших дітей та онуків. Куди подітись, якщо дихати неможливо, знепритомніти можна! І так спека, а тут до неї — ще й отрута. Ми вимагаємо вивезти її звідси якнайшвидше. Двадцять п’ять років тому в цьому приміщенні, від якого тільки «скелет» лишився, зберігалися мінеральні добрива. Коли їх прибрали, то й екологія навколишня поліпшилась. У річці навіть раки з’явилися. Люди тоді полегшено зітхнули. А що буде тепер — не відомо... — Мене тривожить, що той, хто взявся виконувати оту програму в Андрушівському районі, не подбав не тільки про місцевих жителів, а й про своїх працівників, — додала Тетяна Олександрова. — Бачили, що розвантажували вони отруту без респіраторів, в самих трусах. Я нещодавно купила в Любимівці будиночок у мальовничій місцині, гадала — заховаюся з дітками подалі від великого міста, захаращеного сміттям і загазованого. А потрапила у ще гіршу халепу!.. — Ситуація справді непередбачувана, — висловлює і свою думку Володимир Столітній. — Зневажили громаду, без будь-яких документів привезли отруту, вночі, потай — і ось, маємо. Коли робили другу ходку, вже вдень, я зажадав пред’явити протокол. Показали. Виявилося, це не документ, а звичайнісінький папірець. Скажімо, не було зазначено, скільки отрута в нас зберігатиметься, хто відповідає за її своєчасне вивезення, як нам сказали, до Польщі, і коли те вивезення станеться. Натомість було написано: «Любимівка, складувати, а потім вивезти». Ні дати нема, ні підпису. Хто після цього повірить, що ми колись позбудемося такого «дарунка»? Я вирощую екологічно чисті овочі. А тепер як мені бути? Яка то вже буде екологія?.. Занепокоєний злою пригодою батько трьох малолітніх дітей Андрій Бойко. В нього тримісячна донька і двоє синів п’яти та дванадцяти років. — Хвилююся, щоб отруйне повітря не зашкодило їхньому здоров’ю. А в селі ж чимало молодих сімей, котрі мають по четверо, по шестеро дітей. Що буде з ними?! — Захистіть нас від напасті, — мало не плаче молода жінка Аліна Капелюх. — У кожному дворі по дві-три корівки-годувальниці. Хоч і мусимо здавати молоко за безцінь — півтори гривні за літр, а все ж маємо на якийсь кусень хліба. Тепер же і худоба може потруїтись, і в молоко та зараза перейде. Горе, горе!.. Стурбований і сумний сільський голова Володимир Ящук. Коли він у райадміністрації лиш заїкнувся, що заперечує проти складування отрути на краю села, йому відказали коротко: «Нічого не вдієш, Васильовичу. Це — загальнодержавна програма, і її треба виконувати». — Ніхто не проти виконання, — бідкається В.Ящук. — Але мені болить таке: вантажники сказали, що немає чіткої узгодженості з транспортувальниками, котрі мають вивозити отруту на утилізацію. Тож ніхто не знає, скільки вона тут іще пробуде. А може, знають, та не кажуть. Якщо токсини не вивезуть найближчим часом, то здоров’я моїх односельців, у тому числі дітей, опиниться під страшною загрозою. Про все почуте й побачене я розповів фахівцям Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів України, який очолює Олександр Соколов. — Це — грубе порушення правил транспортування отрутохімікатів, — сказали вони (свої прізвища назвати відмовилися). — Люди, причетні до таких робіт, мають бути спеціально навчені, забезпечені респіраторами та спец­одягом. А вантаж слід перевозити у герметичній тарі. З місця складування на утилізацію такі речовини треба вивозити якомога швидше спеціальним транспортом. Хочеться вірити, що так воно і буде. «Сільські вісті» беруть цю справу під свій контроль.