Каталог статей

"Коперник" з Андрушівки

Sat, 11 May 2013 20:17:05 GMT

Мешканці міста Андрушівка на Житомирщині вже звикли до «зоряного статусу» свого містечка. Словосполучення «зоряний статус» зовсім не є гіперболою або гарною метафорою. Саме в Андрушівці успішно діє єдина в Україні приватна(!) обсерваторія. Унікальний науковий об’єкт в житомирській глибинці — справа рук (і справа всього життя!) колишнього жителя Андрушівки, а нині — київського менеджера Юрія Іващенка.
«Моє покликання було закладене вже в даті народження, адже я з’явився на світ в Андрушівці дуже символічного дня — 12 квітня 1961 року, коли в космос полетів Гагарін. Тому й назвали, звісно, Юрієм, — розповідає Іващенко. — «Зіркову хворобу» підхопив від мами — вона викладала астрономію в місцевій школі. У 14 років я змайстрував свій перший телескоп. Дзеркала від нього й досі залишилися. Астрономією в буквальному сенсі «захворів». Коли однолітки бігли на танці — я сидів над кресленнями телескопів. По закінченні Андрушівської школи питання вибору майбутньої професії не стояло — лише на астронома. Тож поступив на фізичний факультет Київського університету імені Шевченка, закінчив його, потрапив на роботу до Головної астрономічної обсерваторії Академії наук України.
Одинадцять років Юрій Іващенко професійно займався улюбленою справою. Однак на початку дев’яностих, у часи хронічного безгрошів’я, він зрозумів — наукою сім’ю не прогодуєш. Довелося розпрощатися з обсерваторією, хоча психологічно це було надзвичайно важко.
Знайшовши незабаром роботу в новій автомобільній компанії, Іващенко за кілька років піднявся щаблями бізнесової ієрархії до її керівництва. Вчорашній науковець став успішним менеджером.
«Я став пристойно заробляти, — згадує Юрій Миколайович, — та душа моя все одно тяжіла до зірок. І одного прекрасного дня — це був дев’яносто сьомий рік — я вирішив збудувати обсерваторію. Власну. У рідній Андрушівці».

Із статусом «Знятий з обліку»

Vileon — Sat, 05 May 2012 18:10:09 GMT

Краєзнавець із Городківки Ю. Д. Андрійчук продовжує досліджувати історію району, зокрема, зникнення багатьох географічних одиниць і їх назв. Він доклав багато зусиль, затратив багато часу, перегортаючи архівні томи, щоб здобуті дані увійшли до історико-географічного довідника Андрушівського району, який Юрій Дмитрович уже підготував до друку у співавторстві із Ілоною Регіною. Пропонуємо вам сторінки з рукопису майбутньої книги.

Порция архитектурных неожиданостей от семьи Терещенко

Вілеон — Thu, 31 May 2012 18:01:26 GMT

Кто на Житомирщине не слышал о всемирно знаменитой фамилии сахарозаводчиков и просто промышленников - семье Терещенко! До сих пор их помпезные замки украшают полесский ландшафт. Хотя на сегодня из нескольких десятков замков Терещенко на Житомирщине осталось всего три да еще несколько стоят в руинах...

Андрушівська астрономічна обсерваторія

Sun, 15 Apr 2012 21:17:26 GMT

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Андрушівська астрономічна обсерваторія «Липневий ранок» — приватна астрономічна обсерваторія, розташована в с. Гальчин поблизу м. Андрушівка (Житомирська область, Україна).

Історія
Обсерваторія побудована Юрієм Іващенком, дитинство котрого пройшло в Андрушівці.
Почала будуватись в 1998 році. Була домовленість з АН України про використання 8-метрового цейсівського куполу. Він уже близько десяти років лежав у розібраному стані (маса шість тонн) в Головній астрономічній обсерваторії НАН України. Через розпад СРСР Академія не мала коштів на реалізацію попередніх планів з його встановлення.
Телескоп був наданий Міжнародним центром астрономічних та медико-екологічних досліджень (цей центр є складовою частиною Національної АН України) й переправлений з піку Терскол (Росія) як майно України. Багато часу й сил пішло на монтаж та налагодження обладнання.
12 квітня 2001 року, коли людство святкувало 40 років першого польоту в космос, Андрушівська обсерваторія розпочала свою наукову роботу.
Під час відкриття обсерваторію відвідала численна делегація учених-астрономів, серед них були Ярослав Степанович Яцків, Клим Іванович Чурюмов, Василь Миколайович Івченко, Віталій Степанович Кислюк, Ростислав Романович Кондратюк, директор Житомирського музею космонавтики iм. С. П. Корольова Ольга Андріївна Копил.
Українська астрономічна асоціація визнала Андрушівську обсерваторію як таку, що вступила в дію, i прийняла її до своїх лав колективним членом.

Історія Андрушівського району

Sun, 15 Apr 2012 20:49:27 GMT

На території Андрушівщини люди з’явилися понад 100 тисяч років тому. Особливо поширеними на території краю були стоянки епохи бронзи і заліза. Тут проживали в цей період племена скіфів – орачів. До цього часу збереглися скіфські кургани біля сіл Волосів, Стара Котельня.
Історія Андрушівщини ІХ – ХІV століть тісно пов’язана з історією Київської землі. Оборонні споруди від кочівників під назвою Змійкові вали проходили і через наш край. Частково вони збереглися в районі сіл Стара Котельня, Яроповичі, Лісівка. У „Літописі Руському” серед фортець південного порубіжжя згадуються Котельниця (нині Стара Котельня), Ярополч (с.Яроповичі) і Мунарів (с.Городище).
На території нашого краю проходили кровопролитні бої з половцями. У 1159 році спільними силами галичан і киян вони були розбиті між Мунаревом і Ярополчем.
Справжнім лихом для краю стала монголо-татарська навала. Було повністю знищено древнє містечко Хворощ (нині с.Нехворощ).
У 1569 році в результаті Люблінської унії Україна, а в її складі і територія Андрушівщини, попали під владу Польщі.
Наступ польської шляхти на права українців викликав опір народу. Жителі нашого краю були активними учасниками козацько-селянських повстань в загонах К. Косинського, С. Наливайка.
В І половині ХVІІІ ст. зароджується гайдамацький рух, активними учасниками якого були наші земляки. У 1734 році селяни разом із загоном гайдамаків зруйнували панський маєток у Котельні.
У 1793 році разом із землями Правобережної України територія Андрушівщини ввійшла до складу Російської імперії.
В кінці ХVІІІ століття починає зростати роль Андрушівки в житті краю. Вже на початку ХІХ ст. в селі з’явилися виробничі об’єкти промислового значення, а саме: винокурня, шкіряний завод, чотири водяні млини. Дальшого розвитку набувало кустарне виробництво, ремесло (гончарне, ткацьке, деревообробне).
У 1848 році в Андрушівці почала діяти соковарня, що започаткувала цукроваріння у краї.
У 1865 році було збудовано цукровий завод у Яроповичах і був власністю товариства цукровиків.
Справжній переворот у цукровій галузі краю пов’язаний із родиною Терещенків. У 1869 році Артемій Терещенко викупив маєтки у графів Бержинського (Андрушівка) та Грохальського (Червоне). У 1870 році у Червоному почав діяти цукровий завод, а у 1873 році на базі Андрушівської цукроварні було споруджено потужний і високомеханізований на той час завод, на якому у 1874 році працювало 1190 робітників. 1876 рік став роком запуску в дію Іванківського цукрозаводу.
У 1883 році в Андрушівці почав діяти спиртовий завод.
Розвиток цукрової промисловості призвів до змін в Андрушівці і селах району. Андрушівка зросла і за кошти Миколи Артемовича Терещенка була благоустроєна. Більшість вулиць вимостили бруківкою, парк біля маєтку засаджено новими породами дерев.
У 1871 році на кошти Терещенка в Андрушівці відкрили однокласне училище. Серед його випускників Вероніка Морозова – одна з перекладачів творів Джека Лондона на українську мову. Однокласне училище Терещенки відкрили і у Червоному.
Зазнавали змін й інші населені пункти. Зокрема, Котельня у 1866 році стала волосним центром Житомирського повіту. Немаловажне значення для економіки краю мало будівництво у 1870 році залізної дороги Київ - Одеса, яка пройшла через територію нашого району (станція Бровки Перші).
Одним з найбільших спиртових заводів на Волині був завод у Червоному, який належав Терещенкам. На підприємстві протягом року виробляли майже 30 тисяч відер спирту.
Напередодні Першої світової війни Ф.Ф. Терещенком при Червоненському цукровому заводі були організовані авіамайстерні. Випробування літаків, що будувались в Червоному, здійснювали знаменитий льотчик П.М. Нестеров та одна з перших жінок-льотчиць Л.О. Галанчикова. Промисловість краю була представлена також млинарством, різними ремеслами та кустарними виробництвами.
В цілому Андрушівщина на початку ХХ століття залишилась аграрним краєм. Основна маса землі належала поміщикам – фабрикантам Терещенкам та заможним селянам. Лише в Андрушівському маєтку М.Терещенку належало 25176 десятин. Більшість селян страждали від малоземелля і безземелля. Жителі навколишніх сіл Андрушівки трудилися на цукрових плантаціях Терещенка, отримуючи мізерну плату за важку працю. Тому початок ХХ століття для нашого краю характеризується масовими селянськими заворушеннями.
Бойові дії Першої світової війни (1914-1918 рр.) на території нашого краю не велися, але війна безпосередньо зачепила Волинську губернію, а у її складі й Андрушівщину. З початком війни на території Волині було оголошено військовий стан. Війна призвела до занепаду господарства краю. Для потреб російської армії було реквізовано від 50 до 60% селянської худоби. На плечі селян ліг тягар утримання розквартированих військових частин.
У жовтні 1917 року в результаті перевороту в Росії до влади прийшли більшовики. Радянська влада в Андрушівці була встановлена 4 січня 1918 року. Вся повнота влади опинилася в руках ревкомів. Андрушівський волосний ревком очолив уродженець села Нехворощ колишній балтійський матрос М.І.Попіль.
В роки громадянської війни в районі по кілька разів на рік мінялася влада і тільки в червні 1920 року було остаточно встановлено Радянську владу. Розпочалися соціалістичні перетворення. У серпні 1920 року було націоналізовано Андрушівський, а згодом Червоненський та Іванківський цукрові заводи.
Почалася їх модернізація, що значно підвищувало потужність заводів. Поряд із піднесенням промисловості краю починається процес соціалістичної реорганізації сільського господарства. Вже у 1922 році було організовано сільськогосподарське товариство в Андрушівці.
У 1929 році почалася суцільна колективізація селянських господарств краю. До середини 30-х років колгоспи були організовані в усіх селах району.
Завищені плани хлібозаготівлі у 1932 році грабували село, і воно стояло на грані голоду, ознаки якого вже проявилися у цьому ж році. Пік голоду припав на весну 1933 року. За свідченнями очевидців на Андрушівщині у 1932 – 1933 роках померло від голоду близько 2500 осіб.
30 листопада 1931 року почала виходити районна газета „Соціалістичний шлях” (нині „Новини Андрушівщини”).

Адміністративно-територіальний устрій Андрушівського району

Mon, 16 Apr 2012 20:45:18 GMT

Андрушівський район утворений 7 березня 1923 року в складі Житомирської округи з 18 сільськими радами: Андрушівської (Андрушівська, Гальчинська, Гардишівська, Котівська, Крилівська, Міньківська, Нехворощанська, Павелківська) та Котельнянської (Антопіль-Боярська, Волосівська, Іванківська, Івницька, Ліщинська, Ново-Котельнянська, Руднє-Грабівська, Старо-Котельнянська, Тулинська, Туровецька) волості Житомирського повіту.
17 червня 1925 року район підпорядкований Бердичівській окрузі. При цьому частину сільських рад (Руднє-Грабівська, Туровецька, Івницька, Тулинська, Ліщинська, Волосівська, Ново-Котельнянська, Старо-Котельнянська, Антопіль-Боярська та Іванківська) залишено в складі Левківського району Волинської округи.
Одночасно, від розформованих Коднянського району Волинської округи, Ходорківського та Вчорайшенського районів Бердичівської округи до району приєднано Велико-Мошківецьку, Ляховецьку (без села Розкопана Могила), Мало-Мошківецьку, Волицьку, Зарубинецьку, Корчмищенську, Степківську, Яроповицьку, Війтовецьку і Городищенську сільські ради. Протягом 1925-1926 років створено Гарапівську, Забарську, Лісівську сільські ради. 15 вересня 1930 року зі складу розформованого Іванківського району передано Котельнянську селищну раду, Антопільську, Волосівську, Іванківську, Івницьку, Ново-Котельнянську, Старо-Котельнянську, Старосільську сільські ради. Протягом 30-60-х років району підпорядковано Лебединецьку, Бровківську сільські ради Ружинського району, Городківську, Каменівську та Малоп’ятигірську сільські ради Вчорайшенського району. В цей же час відбувалися зміни у внутрішній мережі низових адміністративних одиниць.

Географічне положення Андрушівського району

Tue, 17 Apr 2012 20:42:54 GMT

Андрушівський район розташований в південно-східній частині Житомирської області в зоні лісостепу. Територія району займає 95,6 тисяч га, межує з п’ятьма районами області. На півдні – з Козятинським районом Вінницької області.
Переважну частину території району складають високородючі грунти. В південно - західній частині переважають чорноземні, а в північно-східній – сірі лісостепові грунти.
З корисних копалин зареєстровані поклади піску, глини, вапняку, торфу, гранітів, бурого вугілля.
Площа лісів 8,5 тисяч га. Основні породи дерев: дуб, граб, сосна, вільха.
Площа водяного дзеркала річок, озер, ставків 1,9 тисяч га. Територією району протікають річки: Гуйва, Пустоха, Ірпінь, Руда, Лебединець, Ів’янка, Кам’янка, Горбатка, Унава, Білуга, Боярка.
Клімат помірно-континентальний з теплим вологим літом та м’якою хмарною зимою. Пересічна температура січня - 5,6 С, липня + 18,7 С. Період з температурою понад + 10 С становить 156 днів. Опадів 527 мм на рік, з них 60% випадає в теплий період року. Висота снігового покриву 20-25 см.

Павловська Ольга Петрівна

Wed, 14 Mar 2012 20:36:06 GMT

Народна артистка України

Ольга Петрівна Павловська народилася 9 червня 1939 року в селі Лебединці в селянській родині. Після закінчення в 1956 році Бровківської середньої школи була зарахована до Поліського хору „Льонок”. В цьому колективі працювала до 1960 року. Цього ж року її запросили до Волзького народного хору в м. Куйбишев, де вона була солісткою. Перший вчитель Ольги – Анатолій Авдієвський організував Черкаський народний хор, до якого запросив Ольгу. У 1966 році Анатолій Шашкевич пише пісню „Степом, степом”, яку вперше проспівала Ольга Павловська. Цю пісню співачка виконувала при відкритті меморіалу Вічний вогонь на могилі Невідомого солдата у Москві в жовтні 1967 року.

Петрук Микола Дмитрович

Mon, 19 Mar 2012 20:33:09 GMT

Завідуючий кафедрою електроніки
Житомирського військового інституту

Народився у 1964 році в селі Волиця.
Закінчив Харківську військову академію.
Проживає в місті Житомирі.

Поліщук Дмитро Степанович

Sat, 17 Mar 2012 20:29:47 GMT

Завідуючий секретаріатом Комітету Верховної Ради
України з питань національної безпеки і оборони

Народився у 1948 році в селі Волиця.
Закінчив Харківський юридичний інститут.
Проживає в місті Києві.